Когнітивно-поведінкова терапія: визначення та особливості

КПТ — это направление психотерапии с научно доказанной эффективностью. Используется для решения проблем клиентов и улучшения их жизни. В КПТ-подходе психолог работает с мыслями, чувствами и поведением человека.

Основатели подхода — американские психологи А. Бек и А. Эллис. В 1960-х годах они определили, что психоэмоциональное состояние человека тесно связано с его мыслями и опытом. Негативные убеждения, установки, представления о себе и о мире мешают исцелиться и приводят к неадаптивным моделям поведения. Если найти иррациональные мысли и заменить их рациональными суждениями, то и поведение станет более адаптивным. А вместе с этим человек избавиться от проблемы, которая его беспокоит.

Основа когнитивно-поведенческой терапии — теория научения. Согласно ей, любое поведение можно изменить на желаемое. Для этого нужно получить новый опыт и позитивные убеждения. А поможет в этом подкрепление желательного поведения и игнорирование нежелательного.

Пройдемося за словником психолога у когнітивно-поведінковій терапії.

Когніції - будь-які думки як результат пізнання, мислення та сприйняття людиною себе та світу. Когніції є основою для емоційних, поведінкових, фізіологічних реакцій.

Основні види когніцій:

автоматичні думки - несвідомі оціночні судження щодо будь-якої ситуації або події, що виникають перед емоційним відгуком на нього;

уявлення - образи, засновані на досвіді людини;

установки - зведення внутрішніх правил і норм;

переконання - стійка віра в установки;

цінності - опори та орієнтири, найважливіше і важливе для людини;

метакогніції - знання людини про свої когніції та вміння керувати ними.

Когнітивні спотворення (помилки чи пастки мислення) — ірраціональні судження, які призводять до помилкових висновків. Наприклад:

чорно-білий фільтр - "все або нічого", "хороший або поганий";

тунельне мислення - зацикленість на проблемі, неприємному почутті чи думці;

катастрофізація - посилення тривоги до масштабів катастрофи («Чоловік не відповідає на дзвінок. Він мені зраджує. Ми розлучаємося!»);

узагальнення - "У мене нічого не виходить", "Мені завжди не щастить" та інші "ніколи", "завжди", "все", "нічого".

Є сотні спотворень, і суть когнітивно-поведінкової терапії – допомогти людині навчитися знаходити свої пастки, а не познайомити з усілякими.

Негативні (дисфункціональні) установки та переконання - правила та віра в ці правила, які призводять до небажаної поведінки або підживлюють психологічну проблему, наприклад, депресію.

Схема мислення — глибинні установки людини про себе та світ, які визначають її поведінку, ставлення до себе та оточуючих.

Дезадаптивна поведінка — особливості взаємодії людини із собою та навколишнім середовищем, які погіршують її психоемоційний стан, перешкоджають самореалізації, побудові відносин та завдають іншої шкоди.